Росіяни захоплюють ринок освіти в УкраїніРосіяни захоплюють ринок освіти в УкраїніРосіяни захоплюють ринок освіти в УкраїніРосіяни захоплюють ринок освіти в Україні

Росіяни захоплюють ринок освіти в Україні

У грудні 2021-го вийшла стаття "Росіяни захоплюють ринок освіти в Україні". Напередодні повномасштабного вторгнення. Ніхто особливо не реагував.

З тих пір минуло кілька років. І ось вже під час війни в Україні відкривається SET University. Приватний. Із красивим сайтом, амбіційними заявами та знайомим обличчям серед засновників: Сергій Токарєв — власник онлайн-казино Cosmolot. Громадянин Росії.

Університет отримує піар від президента Київської школи економіки Тимофія Мілованова. Не дивно: благодійний фонд Токарєва і благодійний фонд КШЕ є співвласниками цього ж SET University. Одна структура власності, одна точка входу.

І ось тут — найцікавіше.

Ніхто з представників влади не задається очевидним питанням: звідки в Токарєва гроші на проекти такого масштабу під час війни? Питання навіть не ставиться. Головне — гроші є і вони йдуть на "правильну" справу. Освіту. Майбутнє. Молодь.

Схема елегантна. Казино генерує потоки готівки, які важко простежити. Університет — легальна, репутаційно бездоганна оболонка. Благодійний фонд — юридичний буфер між джерелом і призначенням. А партнерство з авторитетною інституцією — в даному випадку КШЕ — закриває будь-які незручні питання ще до того, як їх поставлять.

Це не освіта. Це легалізація — статусу, капіталу та присутності. В університетській упаковці.

Росіяни завжди розуміли: освіта — це не сервіс. Це інфраструктура впливу. Довгострокова, м'яка, системна. Для них університет — інструмент. Для нас — ринок.

І поки одні рахують, як заробити на студентах, інші рахують, скільки коштує увійти у свідомість цих самих студентів.

 

Читайте далі

Чому в Україні досі судяться там, де можна домовитися — і про що мовчать «офіційні» уявлення про медіацію

Є речі, які в українській правовій культурі вважаються самоочевидними. Хочеш захистити свій інтерес — іди до суду. Хочеш, щоб опонент тебе почув, — покажи йому позовну заяву. Хочеш «серйозно» — плати судовий збір. Усе це звучить переконливо рівно до того моменту, поки ви не рахуєте, у що це обходиться насправді.

Олег Горецький про медіацію: чому конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок

Ми звикли думати, що йдемо в конфлікт заради справедливості. Що коли ми праві — треба стояти до кінця, довести свою правоту, домогтися, щоб винний поніс покарання. Ця логіка здається настільки природною, що ми майже ніколи її не ставимо під сумнів. Але практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук Олег Горецький пропонує подивитися на суперечку тверезіше — з погляду прагматика, а не борця за принцип. Свою позицію він розгорнув у резонансному матеріалі «Конфлікт — це не про справедливість, а про рахунок», який ліг в основу його книги «Сам собі медіатор» — посібника, що вчить рахувати, а не реагувати.

Чому медіація вигідніша за суд: Олег Горецький про час, гроші й репутацію

Найдорожче, що ми втрачаємо в конфліктах, — це не гроші й не час. Це люди. Партнер, з яким колись починали спільну справу. Родич, з яким перестали вітатися. Друг, чиє ім'я тепер вимовляється лише з роздратуванням. Ми звикли думати, що суперечку треба виграти — і майже ніколи не питаємо себе, що саме залишиться після цієї перемоги.